ПРО БОРОТЬБУ З ПЕРФЕКЦІОНІЗМОМ

У нещодавньому пості ми з’ясували, що перфекціонізм це погано. А робити-то тепер що? Сказав А, треба говорити й Б.

Отже, щоб із чимось боротися — треба розуміти, що це таке. Перфекціонізм насамперед це боязнь виставити готову річ/роботу на загальний огляд. Боязнь того, що річ/робота не сподобається. Зрештою — боязнь виявитися не таким успішним і не таким розумним, як ти сам себе відчуваєш, боязнь здатися дурним, непрофесійним, лузером.

Тому й відкладаються терміни старту, бо “не все готово”, “це ще не ідеально”, “я не така людина, щоб показувати не готову роботу”. Упізнали себе? Насправді всі ці фрази треба переформулювати ось так: “я боюся це показати — мене засміють”. Засвоїли? Тепер давайте з цим усім боротися.

Раз ми домовилися, що перфекціонізм — це страх провалу, значить і боротися з цим треба відповідно. Як ми боремося з усіма страхами. Аналізуємо причини та можливі наслідки. Коли докопаємося до всіляких наслідків — розбираємо кожен із можливих результатів і з’ясовуємо — чи такий він страшний, як нам здавався.

Це все дуже індивідуально. Вам варто розібратися саме в собі — чого саме ви боїтеся і який результат для вас неприйнятний. Мені ж особисто дуже допомагають дві речі: прислів’я “не боги горщики обпалюють” і розуміння того, що хоч би як я старався, все одно в перший раз вийде погано. Добре вийде тільки вдруге, втретє, п’ятий, сотий раз. Але другого-третього-п’ятого разу не буде, якщо я просто зараз не зроблю перший. А відкладаючи запуск першого (поганого) варіанта, я просто відтягую момент настання “хорошого” разу. Якщо ж я не наважуся зараз взагалі стартувати — то хорошого разу гарантовано не буде ніколи. Тому, що коли я, нарешті, вирішу стартувати — він точно буде поганим. Та ще й момент буде втрачено.

Так чи інакше, почніть зараз, і May the force be with you!