ПРО ВМІННЯ СЕБЕ ПРОДАВАТИ

Що мене дивує в бізнесі, так це те, що якщо в тебе все погано, то значить норм, скоро все стане чудово. Але й навпаки — якщо у тебе хороші гроші на рахунках і вау — ми офігенно виросли, то значить скоро настане дупа. І ось цей мінливий характер “дупи” на третій-четвертий раз змушує ставитися до неї так… Ну, черговий шанс трохи попрацювати.

Але поговорити я хотів трохи про інше. Про вміння себе продавати.

Одного разу суперечка вийшла з моїми програмістами. Нам треба було наймати нових співробітників і мої технічні інтерв’юери мені кажуть: а чи не вийде так, що ми віддамо перевагу кандидату, який вміє себе подати, перед тим, хто реально знає краще, але продавати себе не вміє?

Я спочатку напружився, думаю — а раптом і справді так вийде? А потім думаю — стоп, а чому нам треба наймати програміста, який погано вміє себе продавати? Адже цього програміста бачитиме наш клієнт (ми завжди проводимо статус-мітинги за участю представника клієнта і принципово нічого не приховуємо від нього). І потім мені клієнт скаже так обережненько “а ось Ваня, він же начебто не дуже вміє програмувати, так? Навіщо ти його взяв?”. Причому скаже він це не про того, хто погано вміє програмувати, а про того, хто не зумів справити враження. І мені доведеться виправдовуватися і втрачати довіру клієнта. Ну і на… навіщо мені це? Усе-таки, будемо відвертими, ми не рокет сайнс займаємося. Програмування — досить проста штука. Будь-хто практично впорається. Ну і відсікти тих, хто не впорається — це легко. Усі, кого ми кличемо на роботу — точно впораються. Але нам вигідніше найняти того, хто зможе донести свою правоту, вміння, знання до колег, клієнта і керівництва, ніж того, хто цього зробити не зуміє.

Багато хто так вихований, що відчуває неприємні емоції у спробі похвалити себе. А продавати себе треба все-таки вміти.