ПРО ІВЕНТИ

Спочатку я навіть не думав, що те, що роблю — це івенти. Я називав це стрімами і просто спілкувався з моїми ютуб глядачами в режимі запитання-відповідь. Було весело і дуже легко. Так народилися Байки про Java live.

Потім я став уже компанією зі штатом у три людини і подумав, що треба б піднімати все на наступний рівень — запрошувати людей до офісу і спілкуватися з ними вже наживо. Ну і звісно, запрошувати глядачів посидіти з нами і ставити запитання вже особисто.

І знаєте що? Ось не зайшло. З кожним разом приходило все менше людей, а роботи з організації заходу все збільшувалося. Поки все не дійшло до свого закономірного фіналу — мені набридло проводити заходи, на які приходить 1-3 людини. Ба більше — почав закрадатися сумнів — може, взагалі люди мене особливо й не хочуть слухати? Але ні, в інших містах і на інших івентах люди слухають. Ось на київському ПМ дей моя доповідь навіть, кажуть, виявилася найкращою. Але може ми просто організовувати нічого не вміємо?

Ну, загалом, ми врешті-решт, плюнули і сказали — проведемо самі івент, але без онлайн-трансляції, може, люди і не приходять, бо розраховують усе в онлайні подивитися? І знаєте, мали рацію.

У нас був прецедент, коли ми закрили реєстрацію на 50, а прийшло 80 осіб. Був прецедент, коли ми закрили реєстрацію на 45, а прийшло 3 людини. Цього разу вийшло смішно. Закрили реєстрацію на 50, прийшло 30. Загалом, добре, нам сподобалося.

У підсумку ми вирішили, що або робимо суто офлайн заходи, або суто онлайн.

Уф, нарешті мені повернулася віра в те, що ми розуміємо, що робимо.

P.S. Ось що мене реально вразило в останньому івенті — безкоштовна лекція, кава-чай-печеньки, відповіді на будь-які запитання. Єдине прохання було — зачекінитися у нас в офісі. За чекін — призи. Знаєте скільки людей із 30 зачекінилися? — 5. Ось чому так, а?